Про агресію і маленьких дітей

Нещодавно мені телефонував один молодий батько. Він схвильовано розповідав про те, що його півторарічний син, коли злиться, кидається на дружину з кулаками. В сім’ї рукоприкладство відсутнє, тож, що робити з цими нападами агресії сина?

Подібне запитання досить часто змушує батьків звертатись до психолога.

Для розуміння поведінки маленької дитини познайомимось з віковими особливостями дітей раннього віку.

До таких відноситься сприйняття себе окремою від матері людиною. Це спонукає дитину до самостійності в пізнанні світу. Більшість дорослих не підтримують таких дитячих поривів і всіляко обмежують (забороняють) пересування малечі в просторі. В свою чергу, у дитини виникають агресивні імпульси – протестні реакції на заборону. Тому слід переглянути правила проведення вільного часу і вибудувати чіткі границі дозволеного. Наприклад, на цей майданчик можна бігти попереду мами, а на дорогу дозволяється виходити лише з батьками за руку.

У віці з року до трьох активно розвивається мовний центр – слів стає більше, але не всі дорослі їх розуміють. Тож, напруження може наростати і з цієї причини.

По мірі підростання, діти весь час роблять спроби власним невдоволенням «випробовувати» батьків на предмет того, «хто з нас головний». Зустрівши опір дорослих, малеча вдається до істерик з криками і тупанням ногами, б’ється, плюється, кидається іграшками. В таких випадках важливо показати дитині, що ви приймаєте її агресію  протягом деякого часу (орієнтуєтесь на власні відчуття і дбаєте про безпеку), але тато і мама все ж головні. Тому, для припинення небажаної поведінки, залишіть дитину саму в кімнаті (істерику влаштовують для глядачів, а не для самого себе). Візьміть сина чи доньку за руку і поясніть, що битись, плюватись, кидати речі заборонено. При цьому, можете озвучувати власні почуття і відчуття: «мені боляче», «я злюсь, коли ти робиш ось так», «маму бити заборонено».

В окремих випадках доцільно ігнорувати небажану поведінку, як от, вживання нецензурних слів, які дитина десь почула і повторює. Якщо ви  надасте надто великого значення таким епізодам, малюк зрозуміє, що це дратує батьків. Тож, може чітко зафіксувати зв'язок: «погане слово – мама/тато кричить». Тоді для отримання батьківської уваги, навіть якщо ця увага із знаком «мінус», дитина говоритиме заборонені слова. Залишивши витівки малюка без уваги, ви даєте зрозуміти, що в такий спосіб увагу мами/батька отримати не вдасться.

В ранньому віці дитина не вміє виразити власні переживання і відчуття. Усвідомлює тільки незрозумілу потужну енергію в тілі. При неможливості оприлюднити цю енергію у вигляді агресивних дій, залишається соматизувати переживання, тобто, захворіти.

 Наступна особливість - відсутність у дітей імпульс-контролю, який формуватиметься аж до старшого підліткового віку. Це означає, що дитина хоче отримати бажане тут і тепер. Діє схема: бажання – миттєве його задоволення. Попросивши цукерку чи іграшку у своїх батьків, маля не вміє почекати до зарплати або до завтра, тому страшенно злиться, почувши відмову. Поговоріть з дитиною про її переживання, поставтесь з розумінням до цих почуттів.  Норма полягає в тому, щоб інколи не задовольняти бажання дитини. Мова йде про ті, які не ставлять здоров’я і життя маляти під загрозу.Такі обмеження корисні. Вони готують дитячу психіку до реальності.   В житті далеко не всі наші бажання задовольняються.

Щоб агресивність не стала рисою характеру вашої дитини, приймайте переживання малюка, контактуйте з почуттями маляти, говоріть про свої переживання і обов’язково запитуйте, що дитина хотіла від мами/тата, коли так поводилась (що мала намір сказати, зробити, про що попросити).

Проявляйте свою любов і повагу до сина чи доньки і порозуміння в кризові періоди прийде швидше.

Записуйтесь на консультацію в робочі дні з 10.00 - 18.00 за номером на головній