Некерована дитина, чи дитина, яка керує батьками

Ким є для вас дитина? Цікаве питання, яке для багатьох виявляється складним. Однак, замислитись над відповіддю слід хоча б тому, щоб побачити рівень власних очікувань і ті «дивіденди», які приносить вам батьківство.

Від того, якою буде відповідь залежить, кого ви виховуєте, чого очікуєте від дитини і якими способами досягнете бажаного?

Прислухайтесь до себе: чи відчуваєте потреби і чи розумієте бажання дитини, чи вмієте визначати рамки для неї?

Прагнучи виростити «принцесу/принца», бажаючи отримати опору в житі і друга/подругу, плануючи життєвий шлях від садочка до пенсії, цим самим ви вручаєте дитині велику відповідальність за реалізацію власних амбіцій і мрій.

Від народження дитина всотує материнське і батьківське ставлення до себе. Як правило, хоче бути хорошою донькою або сином, тому погоджується йти за батьківським задумом. Та в один чудовий день ви відчуваєте, що вже не керуєте ситуацією. «Принц/принцеса» проявляє неслухняність аж до грубощів і відверто агресує. Подібне лякає батьків. Від великого страху у матері і батька виникає одне бажання – «привести дитину до тями». Починаються покарання (часто надмірні), читання «моралі», протистояння «хто - кого». Або з великого страху обирається тактика «страуса» - робимо вигляд, що все чудово і не визнаємо проблеми в дитячо-батьківських стосунках.

Істина, як завжди, десь посередині. Відчувши надмірні очікування, син чи донька може хотіти за це власну «ціну», як от задоволення будь-яких забаганок. Адже принц чи принцеса мають такі переваги.

Прагнення бути хорошою дитиною для батьків також втомлює і виснажує. Непросто триматись завжди «на висоті». Через це, рано чи пізно, виникає злість і роздратування на батьків. Спрямування агресії буває різним: на себе, на батьків, на дітей в садочку, школі, вчителів…

Безкінечне протистояння виснажує і батьків. Хтось втомлюється вже на третьому році життя дитини. Інші дотягують до шкільного віку. Як тільки син чи донька відчуває «слабину», ми отримуємо ситуацію, коли дитина керує батьками та іншими дорослими: через агресію, маніпуляції, звинувачення, непослух. Агресія, як правило, пов’язана з неможливістю витримати відповідальність за себе і за стосунки з батьками. Ви вручили дитині цю відповідальність, давши їй свободу дій, право вирішувати що і коли робити (трирічна дитина навряд чи повинна визначати час, коли має вкладатися спати) або, навпаки, замучили контролем і постійними заняттями – в школі, у репетиторів, на гуртках.

Якщо впізнаєте в описаному свої стосунки з дитиною,  вам стануть у пригоді наступні рекомендації.

Найперше, є потреба визначити границі дозволеного і рамки стосунків, бажань, території. Наступне – дати дитині відчути, зрозуміти, що батьки поважають будь-які її переживання, приймають той факт, що вподобання дитини інакші, ніж ті, які пропонують їй мама і татко, наприклад, танцювати. Батьки згодні врахувати побажання дитини, але рішення приймають дорослі. Тато і мама – головні. Відрегулювати режим дня. В ньому має бути місце для вільної гри (для дітей до 13-14 років).

Керуйте власним життям і некерована дитина перестане керувати вами.

Записатись на консультацію: в робочі дні з 10.00 - 18.00 за номером на головній