Деякі міркування про сучасних «русалок»…

  Репродуктивне здоров’я сучасних жінок викликає занепокоєння у подружніх пар, лікарів, фахівців різних галузей, які дотичні до цієї проблеми. На державному рівні працює ряд програм по репродуктивному здоров’ю, але і в них профілактиці психологічного непліддя увага приділяється тільки у зв’язку з попередженням першого аборту. На сьогоднішній день можливості психотерапії і психологічного супроводу даної проблеми сприймаються на рівні казок про диво, в яке можна, при бажанні, вірити.

        Акушери-гінекологи, ставлять діагноз «непліддя невиясненого генезису».  За статистичними даними в нашій області приблизно 10% жінок з таким діагнозом (zaholovok.com.ua) у 5% випадків успішно вагітніють після того, як беруть прийомну дитину.  Їх рішення дає змогу «розслабитись» і позбутись нав’язливої думки про бажану вагітність. Вирішується і питання материнської ідентичності – материнство стало реальністю, фактом. Тож, знижується рівень стресу, пов'язаний з тривожним очікуванням вагітності. Однак, не всі пари мріють виховувати прийомну дитину. Тоді вони можуть стати клієнтами психологів і психотерапевтів по опрацюванню причин психологічного непліддя.

        Витоки психологічного непліддя у жінок можуть критися в материнсько-дитячих стосунках періоду вагітності та після народження дівчинки.

Перше враження і поняття про матір немовля отримує через контакт «шкіра до шкіри»: викладання на живіт матері, смоктання грудей, обійми, поцілунки. Так формується тілесний образ матері і встановлюється перший контакт (imprinting).Цей образ може бути «добрим» і «поганим» і залежить від тілесних, шкірних реакцій матері, в яких виражається її ж емоційне ставлення до дитини і материнства. Тому шкіра буває теплою і холодною, м’якою і жорсткою, липкою і сухою, має приємний запах, чи навпаки.

 Не  приймаюча  мати доглядає за дитиною добре і погано водночас.  Вона добре забезпечує  bonding особливо в перші тижні життя дитини та укріплення емоційного зв'язку дається важче, тобто holding не є достатній. З плином часу це все більше заплутує дитину в істинному ставленні до неї матері.

Врешті  втрачається надія на можливість коли-небудь висловити власну розгубленість і агресію матері. Доводиться примиритись з образом гидкої, бридкої, «не такої» дитини.

З настанням репродуктивного віку ставлення до себе і матері у дівчинки виражається її здатністю відчувати, сприймати власне тіло, а згодом вагітніти і народжувати. Неусвідомлена агресія на матір, недостатньо сформована жіноча або материнська ідентичність, без свідоме бажання залишитись дитиною призводить до розладів в репродуктивній системі.

До теми психологічного непліддя у жінок мене змусили звернутись окремі запити  жінок (після медичного обстеження пари), яким не вдається завагітніти.

Гіпотези, що виникали при спілкуванні з клієнтками лежали в площині материнсько-дитячих стосунків батьківської сім’ї і стосувалися різних аспектів цих стосунків. Це страх власної жіночності, слабо сформована материнська ідентичність, «помста» матері за власну емоційну «покинутість».

Працюючи з образом жіночності – її тілесними, духовними, психічними проявами, всі клієнтки змальовували звабливу, гарну зовні русалку. Кожна із них усвідомлювала власну привабливість, розум, але при цьому, страх одягнути сукню без супроводу партнера, неприйняття себе «не такої», свого тіла або його частин стали причиною їх страждань. В усіх випадках «жінки-русалки» демонструють несвідому внутрішню "материнську" установку, пов'язану із забороною проявляти власну жіночність, відчувати своє тіло.

Різні реакції викликали тілесні техніки, які дозволяють прислухатись до того, що відчуває тіло. Довгі роки сором проявлятись як жінка і заборони ізолювали цих сучасних "русалок" від світу і від самих себе. Тож, емоційні реакції коливались – від здивування («Я вперше відчула, що в мене є матка») до агресії («Це глупість, безглуздя відчувати своє тіло і те, що в ньому відбувається!»).

В останньому випадку жінка вирішила настільки себе ненавидіти, що стала тілесно проявляти ставлення до себе анорексичною симптоматикою. Медикаментозне лікування і сам лікар опинилися в ролі тієї турботливої мами, яку завжди хотіла мати поряд ця жінка. Крім того, медичний діагноз виправдовував її у власних очах і було на кого"спихнути" провину за свій важкий емоційний стан. Страх відповідальності за себе і своє життя зумовив ось такий вибір, мабуть, єдино можливий в цей момент.

Інша «русалка» вирішила звернутись до власних ресурсів, які під час роботи ми знаходили або напрацьовували. Вона почала турбуватись про власне тіло аби виглядати жіночно, вирішила поїхати в подорож «своєї мрії» (як вона назвала її).

Отож, перетворення «русалок» на жінок наразі триває...  

Запис на консультацію: в робочі дні з 10.00 - 18.00 год. за номером на головній