Майбутніх чоловіків виховують жінки…

В довгому ланцюжку жіночого впливу – мама, бабуся, нянька, виховательки в садочку, вчительки у школі. Тож, статево-рольова ідентифікація хлопчика зазнає «ожіночнення». Замість чоловічого,  «увнутрішнюється» жіночий образ.

Подібне стається тоді, коли в житті хлопчика чоловіча фігура відсутня взагалі або частково. У власних висловлюваннях жінка виражає невдоволення чоловіком, знецінює його, говорить, що «всі  вони однакові». Така жіноча позиція заплутує хлопчика в тому, який він – хороший чи поганий: « якщо батько поганий і нічого не вартий, а я його частина, отже, висновок один: я – поганий і нічого не вартий». При подібній внутрішній установці навряд чи виросте чоловік, здатний успішно будувати власне життя. Весь час він шукатиме образ власного чоловічого «Я» в інших. Цими іншими можуть стати друзі, вуличні компанії, субкультури, неформали. Власними досягненнями хлопець/чоловік доводитиме  матері і собі, що «хороший і вартий любові».

Коли материнської любові забагато, а батьківських правил і обмежень замало, мати береться вирішувати абсолютно всі проблемні питання сина, не залишаючи йому місця для думок і дій. Така гіпер опіка формує у хлопчика пасивну життєву позицію і страх прийняття рішень. При цьому, мати сподівається в майбутньому отримати синівську підтримку і турботу.  

Відсутність навички вирішувати елементарні побутові і життєві питання,  невміння турбуватись про самого себе та привита пасивність («не ходи туди», «не роби цього», «не будь, як…») призводять до неспроможності такого чоловіка протягом життя піклуватись про батьків, власну сім’ю, інших людей.

Кожна жінка несвідомо прагне відтворити себе – таку чудову, таку гарну, розумну і досконалу. При цьому, розуміє неможливість подібного, якщо, звичайно, не йдеться про клонування. Та ось народжується хлопчик. Жінка несвідомо діє за визначеним алгоритмом відтворення себе. Так виростають «мамині синочки», які емоційно дуже прив’язані до матері і виявляють чудеса слухняності. В майбутньому, такому чоловікові важко будувати стосунки з іншими жінками, тому що жодна не може його розуміти і  любити так, як мама.

Стає очевидним, наскільки важлива роль батька для здорового формування статево-рольової ідентичності хлопчика. Тож мати є тією, яка вчить любити і відчувати світ, будувати стосунки. Батько навчає діяти і взаємодіяти, конкурувати і боротися, встановлювати «правила гри» і межі. Обоє батьків покликані сприяти творчому розвитку особистості дитини та підтримувати прояви самостійності і спонтанності в діях.

При умові, коли майбутнього чоловіка виховує жінка...  повертаємось на початок статті.

 

Записуйтесь на консультацію в робочі дні з 10.00 - 18.00 за номером на головній